π

Школяр-гімназіалка захоплюється математичною константою «пі» та її зв’язком із особистим охопленням. Він вважає, що існує математична формула ідеальних пропорцій, і присвячує себе її відкриттю. Щоб зібрати більше даних, він змінює зовнішність і поведінку, щоб стати більш соціально прийнятним. Коли однокласниця повертається після тривалого відсутності, він бачить у ній потенціал підтвердити свою теорію. Однак його погоня виходить складнішою, ніж він очікував.